Урок 4. Застосування прикладного аналізу поведінки (ABA) у навчанні

Техніки прикладного аналізу поведінки (ABA) є фундаментальними у навчанні таких навичок, як комунікація, соціальна взаємодія та академічна успішність. Педагоги застосовують підкріплення та систематичне навчання для формування ключових поведінкових реакцій.

Комунікативні навички

Коли йдеться про досягнення оптимальних результатів навчання в умовах загальноосвітнього середовища, надзвичайно важливо визначити найсуттєвіші навички для дітей у цих умовах. Однією з найважливіших навичок є комунікація. Розвиваючи цю навичку, діти можуть висловлювати прохання, передавати свої потреби, відповідати на запитання вчителя чи однокласників, формувати дружні стосунки та брати участь у багатьох інших видах діяльності без використання неприйнятної чи проблемної поведінки.

Методи прикладного аналізу поведінки (ABA) успішно навчають дітей комунікації за допомогою засобів альтернативної та додаткової комунікації, жестової мови, системи обміну зображеннями (PECS) або вокально-вербальної мови, допомагаючи їм ефективніше висловлювати свої потреби та бажання. Навички комунікації можуть формуватися шляхом створення можливостей для вокального висловлювання, моделювання поведінки з боку однолітка або вчителя,використання підказок, а також забезпечення природних наслідків за цільові вокальні або відповіді за допомогою засобів альтернативної та додаткової комунікації. Такий підхід доповнюється застосуванням диференційованого підкріплення альтернативної поведінки.

Навчання навичок соціальної взаємодії

Навички соціальної взаємодії є необхідними для формування позитивних стосунків з однолітками та соціальної інклюзії, особливо для учнів з інвалідністю, зокрема з розладами аутистичного спектра, синдромом дефіциту уваги з гіперактивністю та труднощами у навчанні. Техніки прикладного аналізу поведінки, включаючи навчання соціальних навичок (SST), широко застосовуються в інклюзивних і спеціалізованих освітніх середовищах для підтримки цих учнів.

SST використовує систематичні методи для формування ключових міжособистісних умінь, таких як ініціювання розмови, розуміння соціальних сигналів та участь у груповій діяльності. Дослідження, проведені Ліфом, Таубманом, Мілном, Дейлом та Ліфом (2016), розвинули ці методи, використовуючи «cool» та «not-cool» рутини, рольові ігри та класифікацію соціальних навичок для навчання доречних соціальних форм поведінки. Їхня робота засвідчила, що ці стратегії не лише покращують безпосередні соціальні взаємодії, але й сприяють узагальненню навичок у різних соціальних контекстах, що в підсумку створює більш інклюзивне та підтримувальне навчальне середовище для всіх учнів.

Навички самообслуговування

Здатність піклуватися про себе є ключовим аспектом незалежності та добробуту. Це набуває ще більшої важливості в інклюзивних середовищах, де люди з різними можливостями беруть участь у навчанні та соціальній взаємодії. Такі середовища створюють унікальну можливість адаптувати практики самообслуговування до різноманітних потреб, забезпечуючи участь і користь для кожного.

Крім того, дослідження у сфері поведінкової аналітики були використані для навчання навичкам менструального самообслуговування осіб з інтелектуальними порушеннями, що продемонструвало значні покращення у самостійному виконанні завдань із самообслуговування. Наведені нижче приклади ілюструють типи стратегій ABA та навичок самообслуговування, які можуть застосовуватися в інклюзивних умовах:

Особиста гігієна

• Миття рук: Навчання правильним технікам, використовуючи наочні посібники або покрокові підказки.
• Чищення зубів: Надання аналізу завдань та систематичних методів навчання, таких як ланцюжок або візуальні розклади.
• Ванна та душ: Використовуючи адаптоване обладнання для забезпечення конфіденційності та безпеки, процес розбивається на керовані кроки, за потреби з візуальними або словесними підказками. Соціальні історії також можна використовувати для навчання відповідним навичкам самообслуговування.

Їжа та пиття

• Використання столових приборів: Навчання правильному хвату та координації рухів, за потреби із застосуванням адаптованих приборів.
• Самостійне харчування та пиття: Заохочення самостійності із наданням необхідної підтримки, наприклад використанням захисних пристосувань для тарілок або чашок із захистом від проливання.

Сприяння самостійності та здоровому харчуванню: Формування здорових харчових звичок та базових навичок приготування їжі є складовою розвитку рутин самообслуговування. Поведінкові ланцюги (багатокрокові послідовності дій), наприклад, приготування сендвіча, можуть навчатися із використанням процедур ланцюгового навчання, що передбачає систематичне застосування підказок для поетапного формування поведінки.” Грумінг”

• Режим та розклад: Рекомендується формування послідовних гігієнічних процедур купання та використання візуальних розкладів.
• Самостійність: Навчання правильним технікам очищення, користуванню туалетом та подальшому миттю рук.
• Адаптації: Встановлення поручнів, використання підставок чи адаптивних сидінь для туалету є прикладами можливих пристосувань.

• Догляд за волоссям: Інструктаж щодо правильних методів догляду за волоссям, включаючи використання адаптивних щіток за потреби.
• Догляд за нігтями: Навчання безпечним технікам підстригання або надання допомоги у разі потреби.
• Догляд за шкірою: Заохочення до регулярних процедур зволоження, захисту від сонця та догляду при шкірних станах.

Здоров’я та безпека:

• Перша допомога: Набуття базових умінь, таких як накладання пов’язки чи розпізнавання ситуацій, коли необхідна професійна допомога.
• Медикаменти: Правильне застосування ліків, включаючи використання органайзерів для таблеток або нагадувальних сигналів (будильників).
• Усвідомлення безпеки: Здатність ідентифікувати потенційні небезпеки у середовищі та розуміти базові правила безпеки (наприклад, дотримання дорожніх знаків перед переходом вулиці).

Домашні обов’язки:

• Прибирання: Ці завдання включають очищення поверхонь, підмітання та прибирання особистих приміщень.
• Прання: сортування, прання та складання одягу

Академічні навички

Академічні інтервенції — це стратегії та методики, що застосовуються для підвищення академічних навичок учнів у таких галузях, як читання, письмо та математика. Такі інтервенції зазвичай ґрунтуються на доказах і спрямовані на подолання специфічних труднощів навчання або на покращення загальної академічної успішності.

Необхідно розпочинати академічні інтервенції зі скринінгу, що дає можливість проводити періодичні оцінювання для виявлення учнів із ризиком виникнення навчальних труднощів, а також із діагностичного оцінювання — поглибленого аналізу з метою визначення конкретних освітніх потреб та сильних сторін учня для ідентифікації рівня його навичок

Для учнів з аутизмом або іншими особливими освітніми потребами надзвичайно важливим є добір персоналізованих та ефективних методів навчання. Використовуючи стратегії, засновані на прикладному аналізі поведінки, можна застосовувати такі методи для розвитку академічних навичок

ABA-інтервенції для розвитку академічних навичок

Інтервенції з розвитку навичок читання:

• Навчання дискретними пробами (DTT): Використання структурованого підходу до навчання, що передбачає розбиття навичок читання на дискретні проби або взаємопов’язані тричленні контингентності, кожна з яких складається з попереднього стимулу (сигналу), реакції та наслідку (Smith, 2001).
• Безпомилкове навчання: Мінімізація помилок учня шляхом надання негайних підказок та систематичного підвищення рівня складності для забезпечення успішності (Leaf & McEachin, 1999).

• Точне навчання: Використовує часті вимірювання успішності учнів для прийняття обґрунтованих навчальних рішень. Воно робить особливий акцент на розвитку вільного володіння навичками читання. Відстеження прогресу та коригування навчання на основі даних допомагає розвивати плавність читання та розуміння прочитаного (Lindsley, 1992).

Інтервенції з розвитку навичок письма:

• Самоменеджмент: Навчання учнів відстежувати власні письмові дії, наприклад кількість написаних слів або використання певних стратегій письма (Harris та ін., 2005).
• Постановка цілей та надання зворотного зв’язку: Допомога учням у визначенні конкретних цілей письма та наданні регулярного зворотного зв’язку щодо їхнього прогресу (Graham, MacArthur, & Fitzgerald, 2013).
• Аналіз завдання: Метод розбиття процесу письма на менші, навчальні кроки. Кожен крок, визначений у завданні (список етапів навички), вивчається індивідуально та систематично. Цей метод може застосовуватися для навчання складних письмових завдань, таких як написання есе чи наукових робіт (Cooper, Heron, & Heward, 2020).

Інтервенції з розвитку математичних навичок:

• Пряме навчання: Використання чіткого, спрямованого вчителем викладання з акцентом на ясні, лаконічні пояснення та керовану практику (Carnine, 1997).
• Точне навчання: Щоденне вимірювання результатів учнів у конкретних математичних навичках та коригування інструкцій на основі даних з акцентом на розвиток швидкості й точності виконання базових навичок (Lindsley, 1992).

Проблемна поведінка

ABA надає основу та набір технік для ефективного подолання проблемної поведінки, зокрема коли особи з різними можливостями навчаються та взаємодіють разом або розпочинають навчання в інклюзивних умовах. Дослідження показали, що ABA ефективно зменшує проблемну поведінку та сприяє формуванню соціально-прийнятній поведінці в інклюзивних середовищах, адаптуючи інтервенції до конкретних потреб кожного учня (Smith, 2012). Техніки,

такі як навчання функціональній комунікації (FCT) та позитивне підкріплення, є особливо корисними в цих умовах (Tiger, Hanley, & Bruzek, 2008).

Після завершення функціонального оцінювання поведінки (FBA) фахівці можуть визначити функцію проблемної поведінки. Цей процес включає збір даних щодо фону/попередників (тобто обставин, що передували поведінці), самої поведінки та наслідків (тобто результатів, що слідують за поведінкою). Залучення зацікавлених сторін дозволяє забезпечити співпрацю вчителів, асистентів, батьків та учнів у зборі комплексних даних із різних точок зору. Крім того, проводиться аналіз середовища для визначення факторів середовища, як фізичних, так                                                                                    і соціальних, що можуть впливати на поведінку. Цей аналіз здійснюється одночасно з аналізом антецедентів та наслідків.